23.11.2019 року в смт Кринички відбулося вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Участь у заході взяв виконуючий обов’язки голови Криничанської райдержадміністрації Олег Петрович Карнацький.
Присутні біля пам’ятного знака жертвам Голодомору схилили голови перед всіма, хто зазнали того жахливого геноциду:
Перед малими дітьми, паростки життя яких не розквітли і були позбавлені майбутнього.
Перед мамами, які робили все можливе для того, щоб врятувати від голоду свої родини, дітей і не змогли цього зробити.
Перед сповненими сил і надій хліборобами, які вирощували хліб і здатні були прогодувати декілька держав, а були пограбовані.
Перед українськими письменниками, поетами, художниками, вченими, більшість яких була знищена нестерпним голодом.
Перед людьми старшого віку, які є носіями української мудрості, духу, пам’яті і моралі.
Пом’янули усіх: дідів і прадідів, родичів і сусідів, всіх земляків-криничанців, які постраждали від Голодомору, і невідомих невинно убієнних братів і сестер, що упокоїлись в українській землі.
Сучасному поколінню важко навіть уявити, що на родючій українській землі люди потерпали від голоду, помираючи в страшних муках.
Торкаючись минулого, ми робимо висновки на майбутнє, і головний з них - ніяка мета не може бути виправданою, якщо ціною її виконання стає найвища цінність - людське життя.
Мільйони людей стали невинно убієнними тільки тому, що вони були українцями.
На сучасному етапі в державі робиться все для того, аби цей трагічний день став днем жалоби для кожного українця, щоб він згуртував українську націю, змусив кожного згадати нашу історію і замислитися над майбутнім.
Панахиду за загиблими внаслідок репресивного радянського режиму у 1932-1933 роках провів Благочинний Криничанського району, настоятель Єдиної Української Автокефальної Православної Церкви ієрей Віталій Савко.
Він говорив про Голодомор 1932-1933 років в Україні як геноцид українського народу, один з найжахливіших злочинів в історії людства, як ганебне та антисоціальне явище, засуджене прогресивним людством.
Присутні запалили свічку, поклали квіти до пам’ятного знаку жертвам Голодомору 1932-1933 років та хвилиною мовчання вшанували їх пам’ять.
Усвідомлення помилок минулого спонукає нас будувати майбутнє.
Пам’ятаймо, це потрібно не мертвим, це потрібно живим!

Людмила Забора